ФЛОРЕНС НАЙТІНГЕЙЛ

     Фло́ренс Найтінґе́йл (англ. Florence Nightingale; нар. 12 травня 1820 — † 13 серпня 1910) — англійська медсестра, організатор і керівник загону санітарок під час Кримської війни 1853–1856 років, статистик.

     Народилася 12 травня 1820 у Флоренції, під час тривалої весільної подорожі її батьків, багатих англійців, по Європі. Подорожуючи з батьками, Флоренс старанно вивчала основи латини, грецької і французької, німецької мов, терпляче няньчила трьох своїх сестер і брата. Всього їх в багатій дворянській сім'ї виросло під час безтурботних мандрів по Старому Світу п'ятеро, і, не зважаючи на те, що вчителі в класній кімнаті і пейзажі за її вікном часто мінялися, всі діти без винятку, а старша Флоренс — особливо — здобула чудову на ті часи освіту, а свій перший вихід в світ зробила, як і належить юній пані з дворянської сім'ї 17 лютого 1837 року в Парижі.

     Якось вона відвідала один з притулків для хворих бідняків на околиці Лондона, так званий «робочий будинок» і жахнулась від побаченого. Хворі лежали по троє — четверо на одному ліжку, точніше, на матраці з брудної соломи, заразних не відокремлювали від незаразних, лікарі бачили в них тільки піддослідних для медичної практики. Лікували лише тих, хто міг заплатити гроші. Про доглядальниць, Дейл Річардс, один з біографів Флоренс Найтінгейл, пише:

«У ті дні робота медсестри була заняттям неповажаним. Це було останнім притулком жінок, що спилися, які не затримувалися на інших роботах. У них не було ніякої підготовки, не було ніяких шкіл. Жінки просто просиджували біля ліжка хворого або вмираючого, якщо вони не ділили з ним це ліжко або не падали на підлогу, до нестями п'яні.»

     З 1837 по 1839 подорожувала з батьками по Європі. У 1849 відвідала Інститут діаконіс в Кайзерверті (Німеччина) і повернулася до Англії з твердим наміром стати сестрою милосердя. Флоренс категорично і рішуче оголосила батькам, що збирається піти доглядальницею в лікарню для незаможних. У матері Флоренс стався серцевий напад, батько не розмовляв з норовистою дочкою два дні, в світських вітальнях Лондона бурхливо обговорювали сімейний скандал у Найтінгейлів і чергове «миле дивацтво» двадцятичотирилітньої аристократки, але Флоренс наполягла — таки на своєму і пропрацювала чотири тижні в лікарні.

     Наступні сім років свого життя Флоренс присвятила важливій, на її погляд, справі: розробці свого методу догляду за хворими з мінімальною витратою засобів і максимальним ефектом. Метод цей був диво як простий: дотримання строгої чистоти в палатах, регулярне провітрювання приміщень, режим харчування, повний карантин для заразливих і уважне відношення до всіх скарг хворих. Вона старанно записувала свої думки в зошит, вивчала медичні книги і атласи і по колишньому відвідувала притулки для хворих і бездомних.

     У 1853 стала керувати невеликою приватною лікарнею на Гарлі-стріт в Лондоні. В Кримську війну 1853–1856 Флоренс Найтінґейл організувала в Османській імперії догляд за пораненими солдатами союзників, а згодом стала засновником перших курсів сестер в Великій Британії.

     У жовтні 1854, в період Кримської кампанії, Флоренс разом з 38 помічницями, серед яких були черниці і сестри милосердя, відправилася в польові госпіталі спочатку в Скутарі (Османська імперія), а потім до Криму. Послідовно проводила в життя принципи санітарії і догляду за пораненими. В результаті менш ніж за шість місяців смертність у лазаретах знизилася з 42 до 2,2%. У 1856 році Флоренс на свої гроші поставила на високій горі в Криму над Балаклавою великий хрест із білого мармуру на згадку про солдатів, лікарів і медсестер, загиблих у Кримській війні.

     Кримська війна зробила Флоренс національною героїнею. Солдати, що повернулися з фронту, розповідали про неї легенди, називаючи її «леді з світильником», тому що ночами, з лампою в руках, вона завжди обходила палати з хворими.

     Після повернення до Англії в 1856, Найтінґейл було доручено реорганізувати армійську медичну службу. У 1857 уряд виділив кошти на організацію комісії з проведення необхідних реформ. У 1859 військовим міністром знов став Герберт, із його допомогою Найтінґейл добилася, щоб лікарні були оснащені системами вентиляції і каналізації; лікарняний персонал в обов'язково проходив необхідну підготовку; у лікарнях велася строга статистична обробка всієї інформації. Була організована військово-медична школа, в армії велася роз'яснювальна робота про важливість профілактики хвороб.

     Найтінґейл написала ряд книг — «Нотатки про чинники, що впливають на здоров'я, ефективність і управління госпіталями британської армії» (Notes on Matters Affecting the Health, Efficiency and Hospital Administration of the British Army, 1858) і «Як потрібно піклуватися про хворих» (Notes on Nursing: What It Is and What It Is Not, 1860).

     Під час війни Найтінґейл вдалося зібрати по підписці велику суму грошей, на які в 1860 була організована перша у світі школа сестер милосердя при лікарні Святого Томи в Лондоні. Незабаром випускниці цієї школи почали створювати аналогічні установи при інших лікарнях.

У 1883 Найтінґейл була нагороджена Королівським Червоним хрестом, а в 1907 — орденом «За заслуги». Померла Найтінґейл у Лондоні 13 серпня 1910 року.

   

       Жінка, котра народилася майже два століття тому — в 1820 році — й усі свої відміряні дев'яносто років присвятила праці медичною сестрою в багатьох країнах світу, першою збагнула необхідність реформи в медичній освіті, без якої будь-який прогрес у лікуванні хворих може бути зведений нанівець. Саме вона вперше у світовій історії організувала школу медичних сестер як автономний світський навчальний заклад із власними фондами та керівною радою, а не як підструктуру лікарні, й уперше застосувала наукові методи у вирішенні проблем сестринської справи. І саме Флоренс Найтінґейл перша заявила, що сестринська справа має бути незалежною, самостійною і почесною професією, суміжною з медичною, а не підпорядкованою їй. І тому саме день її народження — 12 травня — вважається Міжнародним днем медичної сестри.