Групи хімічни речовин

Хлорвмісні засоби

Хлорне вапно. Його діюча речовина — активний хлор. Хлорне вапно, яке містить менше ніж 15 % активного хлору, для дезінфекції непридатне. Активним хлором називають ту його кількість, яку може витіснити з хлорного вапна розведені соляна чи сірчана кислоти. Використовують для дезінфекції при кишкових інфекціях та інфекціях дихальних шляхів. Має вірулецидні, бактерицидні, спороцидні та фунгіцидні властивості.

Хлораміни (хлорамін Б, хлорамін ХБ) містять 25-29 % активного хлору. Діють бактерицидно, вірулецидно і фунгіцидно. На спори бактерій впливають тільки активовані 1-4 % розчини хлорамінів.  З метою знезаражування білизни, посуду, іграшок, предметів догляду за хворими, приміщень, меблів використовують 0,2-3 % розчин хлораміну. Міцні концентрації (5-10 %) застосовують для знищення збудників туберкульозу, мікозів і спорових форм.

Хлорантоїн — багатокомпонентний дезінфектант третього покоління з мийним ефектом. Має бактерицидну, вірулецидну і фунгіцидну активність. За дезінфікуючою активністю він у 5-10 разів переважає хлорне вапно і хлорамін. Використовують для знезараження виробів медичного і санітарно-технічного призначення, білизни, посуду; для поточної і заключної дезінфекції у лікувально-профілактичних закладах, будинках відпочинку, санаторіях, школах, гуртожитках, на вокзалах, підприємствах громадського харчування, в осередках кишкових і крапельних інфекцій — у концентрації 0,1-0,2 %, в осередках дерматомікозів і туберкульозу — в концентрації 1-3 %.

Йод, бром та їхні сполуки. Зрідка застосовують: дибромантин — для знезараження води у плавальних басейнах;йодофори (комплекси йоду з поверхнево активними сполуками) — у хірургічній практиці. Мають бактерицидні, фунгіцидні та спороцидні властивості.

Альдегіди.

Формальдегід (альдегід мурашинної кислоти) використовується у вигляді 40 % розчину у воді, який називаютьформаліном. Його застосовують у пароформалінових камерах, для дезінфекції житлових приміщень і різних предметів. Застосовують 2-3 % розчин формальдегіду.

Бета-пропіолактон в концентрації 1:5000 діє бактеріостатично, а 1:1000 — бактерицидно. Найчутливіші до цього препарату віруси, які гинуть при застосуванні його у концентрації 0,05 %. 

Окисники. Найчастіше застосовують у хірургічній практиці: перекис водню — 3-6 % у 0,5 % розчині мийних засобів;надоцтова кислота та створений на її основі дезоксон-1 мають сильні бактерицидні, вірулецидні, фунгіцидні та спороцидні властивості, використовуються для профілактичної й осередкової дезінфекції; надмурашина кислота та"Первомур" ("С-4") використовують для знезараження рук та операційних інструментів.

Спирти (етиловий, пропіловий та ізопропіловий ). Використовують для знезараження рук хірургів та консервації біологічних об'єктів. Найсильнішу бактерицидну дію має 70 о спирт. Пропіленгліколь і триетиленгліколь рекомендовано для дезінфекції повітря, бо вони згубно діють на бактерії і є безпечними для людей.

Поверхнево активні засоби. Характеризуються не лише високою антимікробною активністю, але й мийними властивостями. Серед них варто згадати про неіоногенні середники з сильним мийним ефектом (ОП-7, ОП-10, СФ-1, СФ-2); аніонні (мила карбонових кислот та ефіри сірчаної кислоти), катіонні (дегмін, диметамін-10, катіонат, роккал, ніртан, А-660 та ін.); амфотерні (амфолан, амфосепт, амфонафт у вигляді 0,5-2 % розчинів).

Правила приготування дезінфікуючих робочих хлоровмісних розчинів:

1) готують освітлений (маточний розчин) хлорного вапна: 1 кг сухого хлорного вапна розводять у 9 л холодної води (хлорне вапно подрібнюють дерев'яною лопаткою в емальованому посуді з кришкою або в скляній банці з притертою пробкою);

2) відстоюють суміш протягом доби;

3) зливають одержаний розчин в темний скляний посуд, закривають пробкою (так одержують 10 % розчин хлорного вапна, який можна зберігати 10 діб у темному місці);

4) на етикетці ставлять дату виготовлення розчину, його концентрацію, а також посаду і прізвище особи, яка приготувала даний розчин;

5) готують робочий розчин хлорного вапна.    

Необхідно запам'ятати наступні заходи безпеки при роботі з хлоровмісними розчинами:

q  використовуйте гумові рукавиці, респіратори, халати, фартухи;

q  після закінчення дезінфекції мийте руки з милом;

q  при попаданні хлорвмісного розчину на шкіру та слизові оболонки пошкоджене місце зразу ж промивають чистою водою;

q  при попаданні у верхні дихальні шляхи необхідно вийти з приміщення, прополоскати рот і носоглотку водою.

В зв'язку з тим, що в лікувальні заклади поступають хворі, вагітні і породіллі, не обстеженні на СНІД, вірусний гепатит, кожен з них розглядається як потенційний носій вірусу. Саме тому, всі інструменти, предмети догляду, доокілля, при проведенні їх знезараження різко розмежовуються на дві групи:

І — без біологічних забруднень (кров'ю, слизом, молоком, блювотними масами, вагінальними виділеннями і інше);

ІІ — з наявністю біологічних забруднень.

Інструменти без біологічних забруднень можна дезинфікувати, повністю зануривши їх, або протерти двічі ганчіркою, змоченою дезрозчином з інтервалом в 15 хв, або оросити їх деззасобом з терміном дії 60 хв.

Для дезинфекції можуть бути використані такі дезрозчини:

-   6 % розчин перекису водню — термін знезараження 60 хв;

-   3 % розчин хлораміну — термін знезараження 60 хв;

-   активований розчин хлораміну 0,5 % — термін знезараження 60 хв;

-   освітлений розчин хлорного вапна 3 % — термін знезараження 60 хв;

 Дезінфікуючі розчини виготовляються:

а) безпосередньо перед використанням в ємкості, де проводиться дезінфекція виробів медичного призначення. При цьому на робочому місці повинен бути деззасіб та мірна ємкість для правильного приготування дезрозчину. Ємкість, в якій проводиться дезінфекція виробів медичного призначення, повинна бути промаркована — вказується назва дезрозчину, його концентрація, робиться помітка — "виготовляється щоденно";

б) дезрозчин готується дезінфекторами у великій кількості, при правильному зберіганні його можна використовувати 7-10 днів (дезрозчини повинні зберігатись в темній закритій тарі). При такому варіанті обов'язковим є проставлення на ємностях для дезінфекції назви дезрозчину, його концентрації та дати виготовлення.

При виборі того чи іншого дезінфікуючого засобу слід звертати увагу на який вид мікроорганізмів він діє і вибирати найбільш оптимальний середник, його концентрацію, час знезараження.

Після застосування дезрозчинів всі вироби медичного призначення ретельно промиваються проточною водою до повного зникнення запаху дезрозчину.

Дезінфекція у лікувально-профілактичних закладах.

Дезінфекція у лікарні передбачає такі заходи:

q       санітарну обробку хворих, які поступають у стаціонар і дезінфекцію їхньої білизни та одягу;

q       організацію та проведення профілактичної та поточної дезінфекції усіх приміщень лікарні залежно від режиму їх роботи;

q       проведення дезінфекції та дератизації з метою знищення побутових комах та гризунів і запобігання їх розмноженню;

q       дезінфекцію транспорту, який може бути джерелом поширення інфекції.

Поточну дезінфекцію в лікарні проводять з метою запобігання виникненню внутрішньолікарняної інфекції.

Контроль якості дезінфікуючих заходів здійснюють дезінфекційні станції, санепідемстанції та бактеріологічні лабораторії лікувальних закладів. Її оцінюють шляхом візуального, а також об'єктивного контролю з використанням хімічного і бактеріологічного методів.

Візуальний контроль має на меті з'ясувати санітарний стан об'єкта, своєчасність проведення дезінфікуючих заходів, обгрунтованість вибору об'єктів і мотодів знезараження..

Хімічний контроль використовують для визначення дієвості робочих розчинів відповідно до інструкцій. Виявлення в лабораторних умовах меншої, ніж потрібно, кількості діючої речовини є доказом поганої якості дезінфекції.

Бактеріологічний контроль дезінфекції проводять в осередках кишкових інфекцій шляхом виявлення кишкової палички на оброблених предметах. Для взяття змивів готують ватні тампони на паличках і стерилізують у паперових пакетах. При заборі проб тампон змочують у 1 % розчині тіосульфату натрію або в середовищі збагачення. Змиви зкожного об'єкта роблять одним тампоном. Після взяття змиву тампон занурюють до дна пробірки з живильним середовищем. При цьому краї пробірки обпалюють над полум'ям пальника. На ній зазначають порядковий номер і під тим же номером заносять у список предмет, з якого була взята проба.